Цистит у дітей протокол лікування

Цистит в дитини – причини та методи лікування

Цистит у дітей – це сечова інфекція, що викликає запалення слизової оболонки та підслизового шару сечового міхура. Захворювання протікає з болями та різзю при сечовипусканні, частими позивами з виділенням малих порцій сечі, нетриманням сечі. В дітей молодшого віку нерідко відзначається інтоксикація та лихоманка. Діагностика циститу в дітей передбачає дослідження сечі (загального аналізу, бакпосів, двохстаканної проби), проведення УЗД сечового міхура, при хронічному циститі — цистоскопії. В процесі лікування циститу в дитини призначається дієта і посилений питний режим, медикаментозна терапія (уросептичні, антибактеріальні, спазмолітичні засоби), фітотерапія.

Цистит в дитини – це найбільш часта інфекція сечовивідних шляхів, що зустрічається в практиці педіатрії та дитячої урології. Захворювання поширене серед дітей будь-якого віку і статі, проте в 3-5 разів частіше зустрічається у дівчаток дошкільного та молодшого шкільного віку (від 4 до 12 років). Висока захворюваність дівчаток циститом пояснюється особливостями будови жіночої сечовидільної системи: наявністю широкої і короткої уретри, близькістю анального отвору, часті інфекції зовнішніх статевих органів та ін. Цистит в дитини може протікати в ізольованій формі або поєднувати такі інфекції, як цистоуретрит, цистопієлонефрит.

Причини виникнення циститу в дітей

Для розвитку циститу в дитини необхідні наступні умови: бактеріальна забрудненість сечового міхура, порушення його анатомічної структури і функції. Нормальне очищення сечового міхура від мікрофлори відбувається при його регулярному опорожненні за допомогою сечі. Слизова оболонка сечового міхура має стійкість до інфекції завдяки активності периуретральних залоз, що виробляють слиз, та місцевих чинників імунологічного захисту (секреторному імуноглобуліну А, інтерферону, лізоциму та ін.). Анатомічна цілісність епітелію, функціональна повноцінність детрузору, відсутність морфологічних змін сечового міхура і його регулярне спорожнення забезпечують високий ступінь захисту від інфекції, а при слабкості однієї з ланок легко розвивається в дітей цистит.

Найчастіше в бактеріологічних посівах сечі при циститі в дітей висіваються уропатогенні штами кишкової палички; в меншій кількості випадків — клебсієла, протей, епідермальний стафілокок, синьогнійна паличка, мікробні асоціації. У чверті випадків при циститах діагностично значуща бактеріурія не визначається. Роль вірусів в етіології циститу залишається не вивченою (за винятком геморагічного циститу). Тим не менш, загальновизнаним у середовищі урологів є факт того, що збудники парагрипозної, аденовірусної, герпетичної та інших вірусних інфекцій призводять до порушення мікроциркуляції в сечовому міхурі та створюють сприятливий фон для подальшого розвитку бактеріального запалення.

У дітей найчастіше зустрічаються цистити, викликані хламідіями, мікоплазмами, уреаплазмами. В таких випадках, як правило, зараження відбувається при наявності хламідіозу у батьків, недотриманні гігієнічних норм, відвідуванні саун, басейнів і т.п. Специфічні гонорейні та трихомонадні цистити більш характерні для дорослих або підлітків, що живуть статевим життям. Цистити грибкової етіології зустрічаються в дітей з імунодефіцитом, аномаліями розвитку сечостатевої системи, для лікування яких тривалий час застосовуються антибіотики.

Проникнення збудників інфекції в сечовий міхур може відбуватися низхідним (з нирок), висхідним (з уретри та аногенітальної зони), лімфогенним (з інших тазових органів), гематогенним (з віддалених септичних вогнищ), контактним (через пошкоджену стінку сечового міхура) шляхами. Порушення природного процесу самоочищення сечового міхура може розвиватися при рідкому або неповному сечовипусканні (частіше при нейрогенному сечовому міхурі), міхурово-сечовідному рефлюксі, стриктурах уретри, фімозі у хлопчиків, дивертикулах сечового міхура. Факторами ризику розвитку циститу в дитини служать дисметаболічні нефропатії, сечокам’яна хвороба, чужорідні тіла сечового міхура, інвазивні дослідження в урології (цистографія, цистоскопія), лікуванні нефротоксичними лікарськими засобами (цитостатиками, сульфаніламідами). Бактеріальній інвазії сечового міхура сприяють дисбактеріоз в дитини, гельмінтози, внутрішньоутробні інфекції, гінекологічні захворювання у дівчаток (вульвіти, вульвовагініти), гнійно-запальні процеси (омфаліт, ангіна, абсцедуюча пневмонія, стафілодермія).

Певна роль у патогенезі циститу відводиться і таким ендокринними порушенням, як цукровий діабет, гіповітаміноз, зміни pH сечі, вплив фізичних факторів (переохолодження, радіація), порушення правил особистої гігієни.

Класифікація циститів

Загальноприйнято класифікувати цистити у дітей за способом перебігу, формою, морфологічним змінами, поширеністю запального процесу та наявностістю ускладнень.

За способом перебігу зустрічаються гострі та хронічні цистити. Гострий цистит в дитини протікає із запаленням слизового та підслизового шарів. Він може супроводжуватися катаральними або геморагічними змінами стінки. При хронічному циститі в дитини морфологічні зміни стосуються м’язового шару та можуть носити бульозний, гранулярний, флегмонозний, гангренозний, некротичний, інтерстиціальний, інкрустуючий, поліпозний характер.

За формою розрізняють первинні (виникають без структурно-функціональних змін сечового міхура) та вторинні цистити, що виникають на тлі неповного випорожнення сечового міхура внаслідок його анатомічної або функціональної неповноцінності.

Читать еще:  Одноразовая таблетка от цистита монурал

З урахуванням поширеності запальних змін цистити в дітей діляться на вогнищеві та дифузні (тотальні). При залученні шийки сечового міхура говорять про шийковий цистит, а при локалізації запалення в області трикутника Ллє — про розвиток тригоніту.

Цистити в дітей можуть протікати в неускладненій формі або супроводжуватися розвитком міхурово-сечовідного рефлюксу, пієлонефриту, уретриту, парациститу, перитоніту, склерозу шийки сечового міхура та ін.

Симптоми циститу в дітей

Клініка гострого циститу характеризується швидким розвитком і бурхливим протіканням. Головним проявом гострого запалення служить сечовий синдром, що супроводжується імперативними позивами до сечовипускання, які виникають кожні 10-20 хвилин. Дизуричні розлади пов’язані з підвищеною рефлекторною збудливістю сечового міхура і роздратуванням нервових закінчень. Діти скаржаться на болі в надлобковій області, які іррадіюють в промежину, посилюються при пальпації живота та незначному наповненні сечового міхура.

Сам процес сечовипускання є ускладненим, сеча виділяється невеликими порціями, викликаючи різь та болі. Нерідко при циститі в дитини виникають помилкові позиви до сечовипускання або нетримання сечі. При закінченні сечовипускання відзначається термінальна гематурія (виділення декількох крапель крові).

У дітей грудного та раннього віку цистит може проявлятися загальним занепокоєнням (посилюється при сечовипусканні), плачем, відмовою від їжі, збудженням або млявістю, підвищенням температури тіла до фебрильних значень. Іноді виникає спазм зовнішнього сфінктера уретри та рефлекторна затримка сечовипускання.

Якщо сечу дитини зібрати в скляну посудину, то можна помітити зміну її забарвлення та прозорості. Вона стає каламутною, нерідко темною, містить осад і пластівці, іноді неприємно пахне. При геморагічному циститі в дітей внаслідок гематурії сеча набуває кольору «м’ясних помиїв».

При гострому циститі зазвичай самопочуття дитини покращується через 3 — 5 днів, а через 7 — 10 днів діти повністю одужують.

Хронічний цистит в дитини, як правило, є вторинним по формі. Симптоми запалення посилюються під час загострення циститу і зазвичай представлені прискореним сечовипусканням, дискомфортом внизу живота, нічним та денним нетриманням сечі.

Діагностика циститу

Основу діагностики циститу в дітей становить комплекс лабораторних досліджень, що включає загальний аналіз сечі, бактеріологічний посів сечі на флору, визначення pH сечі, проведення двохстаканної проби. Зміни сечі характеризуються лейкоцитурією, гематурією різного ступеня вираженості, присутністю великої кількості слизу та перехідного епітелію, бактеріурією. Найчастіше забір сечі для мікробіологічного дослідження проводиться при вільному сечовипусканні (після туалету зовнішніх статевих органів та очищення препуціального мішка у хлопчиків), однак при гострій затримці сечі доводиться вдаватися до катетеризації сечового міхура.

При циститі проводиться УЗД сечового міхура з оцінкою стану детрузору до і після мікції. Ехоскопічно зазвичай виявляється потовщення слизової сечового міхура і велика кількість ехонегативних включень.

Проведення цистографії та цистоскопії призначається тільки при хронічному циститі в період стихання запалення. Основною метою досліджень є виявлення ступеня та характеру зміни слизової. У проведенні діагностичного пошуку беруть участь педіатр і дитячий уролог.

Гострий цистит у дітей слід диференціювати з гострим апендицитом, парапроктитом, пієлонефритои, пухлинами сечового міхура, гінекологічною патологією. З цією метою план обстеження може включати консультації дитячого хірурга та дитячого гінеколога.

Лікування циститу в дитини

Для зменшення дизуричних явищ на гострій стадії циститу дитині необхідний повний спокій та постільний режим, сухе тепло на область сечового міхура, теплі «сидячі» ванночки з відварами лікарських трав (при температурі + 37,5 градусів). При циститі дітям рекомендується молочно-рослинна дієта, виключення подразнюючої їжі (гострих, пряних страв, спецій), збільшення питного режиму на 50% від звичайної норми за рахунок вживання слаболужних мінеральних вод, морсів, компотів та ін. Посилене водяне навантаження при циститі сприяє збільшенню діурезу і вимиванню з сечового міхура бактерій та продуктів запалення.

Медикаментозна терапія включає прийом спазмолітиків, уроантисептиків, та фізіотерапію. Для етіотропної протимікробної терапії циститу в дітей застосовуються такі антибіотики, як захищені пеніциліни (амоксиклав, аугментин), цефалоспорини (зіннат, цеклор, тарацеф, цедекс), комбіновані сульфаніламіди (котримоксазол) з курсом лікування 7 днів та подальшим повторним бактеріологічним контролем.

Для зменшення больового синдрому використовується но-шпа, папаверин. На додаток до основного лікування при циститі призначається фітотерапія (настої ромашки, подорожника, звіробою, хвоща польового). Після стихання запалення за призначенням фізіотерапевта проводиться електрофорез, УВЧ, магнітотерапія на надлобковую область та ін.

Профілактика циститу

Гострий цистит у дітей зазвичай закінчується повним одужанням. Хронічні форми розвиваються у дітей, що мають анатомо-функціональні передумови для персистування інфекції. Профілактиці циститу також сприяє правильна гігієна статевих органів, дотримання режиму сечовипускання, лікування вогнищ інфекції, проведення дегельментизації, достатній прийом рідини, корекція обмінних порушень, виключення переохолоджень. Діти з хронічним циститом повинні регулярно оглядатись дитячим урологом та періодично здавати контрольні аналізи сечі.

Русский лекарь

Войти через uID

Каталог статей

Современные методы лечения цистита у детей
Стандарты лечения цистита у детей
Протоколы лечения цистита у детей

Профиль: педиатрический.
Этап: поликлинический (амбулаторный).
Цель этапа:
1. стабилизация общего состояния больного
2. положительная динамика показателей анализов мочи, включая исчезновение бактериурии.
3. нормализация мочеиспускания.
Длительность лечения: 7-10 дней.

Читать еще:  Прополис с молоком и цистит

Код МКБ: N30 Цистит.

Определение: Цистит — это воспалительное заболевание мочевого пузыря с преимущественным поражением слизистой оболочки.

Классификация:
1. по течению болезни:
— острый;
-хронический;
2. по происхождению:
— первичный;
— вторичный;
3. По этиологии и патогенезу:
— инфекционный;
-химический;
-лучевой;
— паразитарный;
— при сахарном диабете;
— у спинальных больных;
— аллергический;
— обменный;
— ятрогенный;
— нейрогенный;
4. По локализации и распространенности воспалительного процесса:
— диффузный;
— шеечный;
— тригонит;
5. По характеру морфологических изменений:
— катаральный;
— геморрагический;
— язвенный и фиброзно-язвенный;
— гангренозный;
— инкрустирующий;
— опухолевый;
— интерстициальный.

Факторы риска:
1. иммунодефицитные состояния;
2. длительное воздействие на слизистую мочевого пузыря некоторых лекарств (цитостатики);
3. врожденные пороки мочевой системы, камни мочевого пузыря;
4. нейрогенная дисфункция мочевого пузыря;
5. травматизация слизистой оболочки мочевого пузыря.

Критерии диагностики:
1. частое болезненное мочеиспускание;
2. изменения в анализе мочи — лейкоцитурия, может быть гематурия, белок — нехарактерен (только за счет форменных элементов);
3. бактериурия 105м.т./мл и выше за исключением вирусной этиологии;
4. болезненная пальпация надлобковой области.

Перечень основных диагностических мероприятий:
1. Общий анализ крови;
2. Общий анализ мочи.
3. Посевы мочи до, после лечения и в период диспансерного наблюдения с определением бактериурии, чувствительности к антибактериальным препаратам.

Перечень дополнительных диагностических мероприятий:
1. УЗИ почек, мочевого пузыря;
2. Консультация уролога;
3. Консультация нефролога.

Тактика лечения:
1. Антибактериальное лечение: основной курс — амоксициллин per os: до 2 лет — 20 мг/кг/сутки. Разовая доза: 2-5 лет — 125 мг 2 раза в день, 7-10 дней; 5-10 лет — 250 мг 2 раза в день, 7-10 дней; старше 10 лет — 500 мг 2 раза в день, 7-10 дней.

Альтернативные препараты: цефалоспорины: II-III поколения 7-10 дней; защищенные аминопенициллины (амоксицилин + клавулоновая кислота, ампициллин + сульбактам), 7-10 дней; сульфаметоксазол+триметоприм, 7-10 дней; цефаклор 250/5,0 или капс. по 500,0 детям старше 5 лет в течение 7 дней.

2. Для лечения и профилактики возникновения микоза при длительной массивной антибиотикотерапии итраконазол оральный раствор из расчета 5 мгкгдень, детям старше 5 лет.

3. После основного курса при рецидивирующем течении — поддерживающее лечение нитрофуранами 2 мг/кг 1 раз на ночь до 4 недель при отсутствии дальнейших рецидивов.

Перечень основных медикаментов:
1. Амоксициллин 500мг, 1000мг, табл.; 250 мг; 500 мг, капс.; 250 мг/5мл, пероральная
суспензия;
2. Ампицилин + клавулоновая кислота 375 мг и 625 мг, табл.; 156,25 мг, 312,5 мг, 475 мг — суспензия; 600 мг, во флаконе раствор для инъекций;
3. Нитрофуран 20 мг, табл., фурагин, 50 мг, табл.
4. Итраконазол оральный раствор 150 мл — 10 мгмл.

Перечень дополнительных медикаментов:
1. Ампициллин 250 мг табл.; 250 мг, 500 мг капс.; 500 мг, 1000 мг порошок для приготовления инъекционного раствора; 125/5 мл во флаконе суспензия;
2. Ампициллин/сульбактам 750 мг для инъекций.;
3. Сульфаметоксазол+триметоприм 120 мг, 480 мг, табл.; 480 мг/5 мл, амп.; 240мг/5мл
пероральная суспензия;
4. Цефаклор 250 мг/5мл, амп.; или капс. по 500,0.

Критерии перевода на следующий этап лечения:
1. не купирующиеся боли;
2. острая задержка мочи;
3. геморрагический цистит;
4. хронический осложненный цистит.

Cімптоми і лікування циститу у дітей

Відео: Цистит, запалення сечового міхура

Цистит — це запальне захворювання слизової оболонки сечового міхура, яке є, мабуть, одним з найбільш частих захворювань органів сечовидільної системи. У дітей зустрічається частіше, ніж у дорослих. У свою чергу цистит у дівчаток буває частіше, ніж у хлопчиків. Це пов`язано з тим, що у дівчаток сечовипускальний канал коротше.

Актуальність циститу полягає в тому, що при подальшому розвитку захворювання можливий перехід запального процесу на нирки і розвиток пієлонефриту.

причини циститу

Цистит можуть викликати такі інфекції:

  • кишкова паличка — є причиною даного захворювання в 90% випадків, відноситься до умовно-патогенної флори, тобто активізується при зниженні активності імунної системи дитини;
  • стафілококи;
  • стрептококи;
  • протей;
  • синьогнійна паличка.

Специфічних збудників, що викликають дитячий цистит немає, на відміну від дорослих (уреаплазма, хламідії, мікоплазми). З огляду на, що найбільш часто запалення викликано умовно-патогенною флорою, можна виділити фактори, що сприяють його розвитку:

  • переохолодження;
  • відсутність навичок особистої гігієни у дівчаток;
  • порушення уродинаміки — процесу відтоку сечі по сечовивідних каналу (вроджені анатомічні порушення сечовидільної системи);
  • неправильне харчування — вживання великої кількості солодощів може сприяти активізації стафілококів.

механізм розвитку

Розвиток інфекційно-запального процесу може йти двома шляхами:

Відео: Цистит у дітей

  1. висхідний інфікування — інфекція потрапляє в уретру (сечовипускальний канал), а далі підіймається в сечовий міхур, викликаючи цистит;
  2. спадний інфікування — спочатку інфекція розвивається в нирках (пієлонефрит), а потім по сечоводу спускається в сечовий міхур.

В результаті паразитування мікроорганізмів на слизовій оболонці сечового міхура, відбуваються її зміни:

  • почервоніння — пов`язано з посиленим припливом крові;
  • набряк — набухання слизової оболонки;
  • біль — результат роздратування нервових закінчень сечового міхура прозапальних цитокінів (речовини, що виділяються клітинами імунної системи);
  • порушення функції сечового міхура — може бути неповне випорожнення при сечовипусканні або, навпаки, нетримання сечі.
Читать еще:  Сколько дней можно давать стоп цистит

Ознаки циститу у дітей

Симптоми циститу можна розділити на загальні і місцеві. Загальні симптоми не є специфічними, і пов`язані з виходом токсинів (бактеріальні отрути) з слизової оболонки сечового міхура в кров:

  • Загальна слабкість;
  • головний біль;
  • підвищення температури тіла (іноді до високих цифр);
  • можуть приєднуватися нудота і блювота.

Місцеві симптоми пов`язані безпосередньо із запаленням сечового міхура:

  • біль внизу живота в проекції сечового міхура;
  • біль при сечовипусканні, ріжучого характеру;
  • нетримання сечі, цей симптом частіше буває у дівчаток;
  • відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
  • помилкові позиви до сечовипускання — при сильному бажанні помочитися, дитина не може цього зробити;
  • поява каламутній сечі, іноді з зеленуватим відтінком (зелений колір свідчить про наявність гною — тривожний симптом, що вимагає невідкладного відвідування лікаря);
  • неприємний запах сечі — пов`язаний з наявністю продуктів життєдіяльності бактерій в сечі.

У зв`язку з анатомічними особливостями (різна довжина сечівника) симптоми циститу у хлопчиків і дівчаток можуть трохи відрізнятися.

Актор Олег Табаков розповів

Цистит у дівчаток більше проявляється ознаками нетримання сечі, інфікування сечового міхура відбувається по висхідному шляху. Цистит у хлопчиків частіше протікає по низхідному шляху, з симптомів характерні відчуття неповного випорожнення сечового міхура і помилкові позиви сечовипускання.

Відео: Як лікувати вітрянку у дітей? — Доктор Комаровський

За тривалістю перебігу і вираженості симптомів буває:

  1. гострий цистит — по тривалості не перевищує 3-х місяців, ознаки виражені, особливо біль і печіння при сечовипусканні;
  2. хронічний цистит — протікає тривало, більше півроку, гірше піддається лікуванню, може бути первинно хронічним і вдруге хронічним (результат переходу гострого циститу в хронічну форму при неправильному лікуванні). При первинно хронічному циститі спочатку клінічна картина не виражена, захворювання протікає тривало, розвиток пов`язано з особливостями збудника або зниженою реактивністю організму дитини.

діагностика циститу

Діагностика проводиться в умовах медичного закладу і включає лабораторне та інструментальне обстеження дитини. Лабораторне обстеження включає наступні аналізи:

  • Клінічний аналіз крові. При циститі буває підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів, в нормі 1-10 мм / год), лейкоцитоз — збільшення кількості лейкоцитів в крові (в нормі 4-9 в 109 л), зсув лейкоцитарної формули вліво — це збільшення кількості сегментоядерних і паличкоядерних нейтрофілів — різновид лейкоцитів, які відповідають за бактеріальне запалення. В цілому цей аналіз дозволяє зробити висновок про наявність бактеріального запалення в організмі дитини.
  • Клінічний аналіз сечі — не менш важливе обстеження. При циститі може з`явитися незначна кількість білка в сечі (в нормі він відсутній), при мікроскопії збільшується кількість лейкоцитів в сечі (в нормі 2-4 в п / з), також можуть бути скупчення бактерій, які видно при мікроскопії.
  • Бактеріологічне дослідження сечі — дозволяє визначити вид збудника і його чутливість до антибіотиків, що дозволить підібрати для лікування найбільш ефективний антибактеріальний препарат.

Інструментальне обстеження необхідно для уточнення діагнозу і диференціації від інших захворювань сечовидільної системи. Для цього проводиться:

  • Цистоскопія сечового міхура у дітей може виконуватися за допомогою оптоволокна (фіброцістоскоп), що дозволяє побачити стан слизової оболонки сечового міхура і визначити чи немає там якихось включень, а також виключити пухлинні захворювання і травми сечового міхура.
  • Екскреторна урографія — дозволяє побачити анатомічні зміни в органах сечовидільної системи, для цього в кров вводиться контрастна речовина, яка виводиться нирками, через час проводять рентгенологічне дослідження нирок, сечоводів і сечового міхура. Допомагає при постановці діагнозу пієлонефриту.

Як лікувати цистит у дітей?

Лікування циститу у дітей починають тільки після повноцінного обстеження і з`ясування причини захворювання. Як правило, в цей період рекомендується дієта, яка включає калорійну, легкоусвояемую їжу з обмеженням кількості солі. Солодощі, смажена їжа і копченості виключаються. Лікування є комплексним і включає кілька видів терапії.

етіологічна терапія

Спрямована на знищення збудника захворювання (бактерії). Для цього використовуються антибіотики — речовини, що вбивають або блокують розмноження бактерій. Антибактеріальне ліки від циститу має накопичуватися саме в сечовому міхурі, для максимальної активності щодо мікробів. Таким критеріям відповідають цефалоспорини (цефтриаксон), сульфаніламідні препарати (фурадонін, норфлоксацин).

Варіантом етіологічної терапії є використання лікарських засобів місцевого застосування — уросептики при циститі, якими промивають сечовий міхур і сечовипускальний канал (розчин фурациліну). Особливо добре зарекомендував себе метод використання місцевих уросептиков при неможливості використання антибіотиків (алергія).

Також для лікування циститу у дітей 3 років і старше застосовуються рослинні уросептики, які приймають прийому всередину (Уролесан). У етіологічної терапії дуже важливо витримати термін курсу лікування (зазвичай не менше 7-ми днів), щоб не привести до розвитку стійкості бактерій до антибіотиків і переходу в хронічний цистит.

патогенетична терапія

Спрямована на зниження вираженості інтоксикації та виведення бактеріальних токсинів з крові дитини — рясне пиття, внутрішньовенно крапельне вливання сорбентів, застосування сечогінних засобів.

симптоматична терапія

Має на увазі собою зниження вираженості симптомів циститу для полегшення стану дитини. Для цього застосовуються протизапальні та знеболюючі засоби (німесіл, ібупрофен, парацетамол) і спазмолітики (но-шпа).

Источники:

http://dutuna.in.ua/cistit-v-ditini-prichini-ta-metodi-likuvannya/
http://ruslekar.com/publ/standarty_lechenija_bolnykh_v_poliklinike/sovremennye_metody_lechenija_cistita_u_detej/4-1-0-123
http://zdorukrguru.ru/analizi/4086-cimptomi-i-likuvannja-cistitu-u-ditej.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи на тему:

Adblock
detector